гаразд смеркло, і сів у тім же самім місці коло могили. Земля розступилась, 
батько з ями виліз і, побачивши, що сидить дурень, оддав йому і третю уздечку і 
розказав, що коли йому чого буде треба, то щоб потряс єю — і тогді вже 
прибіжить до його кінь сивий; щоб вліз йому в праве ухо, а у ліве виліз і 
загадував, чого буде треба. Попрощавсь з дурнем, не звелів вже до могили 
приходити, поліз у яму. Земля затулилась, і дурень, з уздечкою вернувшись 
додому, поліз у грубу спати.

У те ж саме врем’я цар тіє? земельки, де жив дурень з братами, мавши у себе 
одну дочку? дівку, постро?в терем, чи стовп кам’яний превисокий, і розіслав по 
царству бумаги, що хто з молодців дістане там дочку? його, за то?го оддасть ?? 
і усе царство з нею. І назначив для того три дні, коли хто схоче з царів і 
панів і усякого народу, з’?жджатись і сходитись. То до братів дурневих 
з’?халось багато молодців, і брати? вже туди убирались самі і ко?ней убирали; 
дурень попросив, щоб узяли і його хоч подивитись, но усі вони, осміявши його, 
покинули дома. Дак він, узявши перву уздечку і вийшовши за царину
[33]
у поле далеченько, як потряс уздечкою, то зараз прибіг до його чорний як галка 
кінь і поспитав, чого треба? — а взнавши, звелів лізти у праве ухо, а у ліве 
вилазить. І як зробив се дурень, то сам себе не пізнав в дорогій одежі — дуже 
хороший зробився! А кінь його поспитав: чи бігти по землі, чи піднятись вище
[34]
? Скочивши раз, полетів, як птиця, і долетівши до царівни, мимо ?? промчався. 
Тут народ наробив крику, щоб ловити; но він, як птиця, тільки мелькнув, одбіг у 
поле, зняв з коня узду, сам перемінився, прийшов додому і поліз у грубу.


Як же при?хали брати і навезли гостей до себе, то тільки і мови
[35]
було, що про теє чудо. На другий же день уп’ять народ збирався, і до братів 
за?хало товариство і вже готовились ?хать, так і дурень попрохавсь, щоби взяли 
його хоч подивитись. Но вони, над ним насміявшись, по?хали. Тогді дурень, 
узявши другу уздечку, вийшов у поле далеченько, потряс уздечкою — і зараз 
прибіг до його рижий кінь і поспитав: чого треба? — а взнавши, звелів влізти у 
праве ухо, а у ліве вилізти. І як зробив теє дурень, то став ще в багатшій 
одежі і кращий
[36]
, ніж
[37]
первий раз. І звелів ко?ню нести його од землі високо. Кінь як скочив раз, то 
дурень і не вглядів, коли став коло царівни і ?? минув; прибігши ж у поле, 
почув, що народ кричав: «Ловіть!», но вже пізно. Він з коня уздечку зняв, сам 
перемінився, пішов додому і поліз у грубу. Брати при?хали з гостями і усе 
розказували теє чудо. А на третій день уп’ять народ туда ж збирався; до братів 
за?хало товариство, і вже з двора ви?жджали, тогді і дурень, узявши третю 
уздечку, вийшов у поле, потряс уздечкою — і зараз прибіг до його кінь сивий і, 
взнавши, для чого він званий, звелів пролізти у обоє уха. А як дурень теє 
зробив, то явивсь ще в багатшій одежі і кращий од первих двох разів і звелів 
нести його од землі високо. Кінь як скочив раз — долетів до царівни; дурень 
зірвав у не? із ши? платочок, а вона вдарила його в лоб перстнем — напечаталась 
печатка. Народ кричав, кричав, що «ловіть», но він пролетів, з коня уздечку 
зняв у полі, сам перемінився, прийшов додому і уліз у грубу, а печатка на лобі 
осталася вічно.


На другий же день послав цар усіх оглядати, у кого на лобі осталась печатка. 
Посланці, обійшовши скрізь
[38]
і усіх оглядівши, привернули і до братів, і не знайшовши ні на одному печатки, 
виволокли дурня з груби за ноги, і як угляділи на його лобі печатку — 
полякались
[39]
; узявши з собою дурня, повели до царя, і цар, щоб не ізмінять слова, звелів 
попам його з дочкою звінчати і дав ?м, щоб вони жили, особу хатину. А сам 
об’явив, що хто приведе до його козу, на которій золота? та срібна шерсть, тому 
вручить царство. Зібралось багато різного народу і по усіх дорогах і стежках 
роз’?хались кози? шукати. Так і дурень упросив жінку, щоб випросила і йому у 
царя яку-небудь шкапу
[40]
. А як вона з сльозами випросила водовоза, то він, узявши з собою перву уздечку 
і сівши на шкапу задом до голови, а очіма до хвоста, узяв у зуби хвіст і, 
поганяючи долонею
[41]
, ви?хав у поле, а там, вставши, узяв за хвіст, смикнув
[42]
і зтяг шкуру, стерво
[43]
покинув собакам, а сам потряс уздечкою, і як прибіг до його чорний кінь, то він,
 розказавши, чого треба, і взнавши од його, де коза ходить, проліз крізь уха, 
перемінився зовсім і, сівши на коня, зараз козу піймав, прив’язав до стремена і