№471
[435]



При?хав Грицько у Москву і став біля дзвониці
[436]
Великого Івана да галкі й щита, а на ту біду йде москаль да й пита Грицька: 
«Што ты, хахол, делаешь?» — «Галки? щитаю, господа служба!» — «Как, што? Га?лки 
считаешь?» — «Еге!» — «Как же ты смеешь казенные галки считать, а?» — «Хіба ж 
вони справді казьонні?» — «А ты, безмозглой, и энтаво не знал! Пойдем в 
полицию». — «Да за що, господа служба, в поліцію?» — «Как за што? За галки». — 
«Да помилуйте!» — «Што тут с тобою толковать, пойдем, говорят; а не то за 
шиворот потащу!» — «Да помилуйте-бо! Може, вам грошей треба?» — «А сколько ты 
галок насчитал?» — «Да усього тільки два десятка». — «По гривне за штуку!» — 
«Да звольте ж, тільки помилуйте!» Поліз у кишеню
[437]
Грицько, достав мідяків пригош
[438]
, відщитав москалеві два рублі, да мерщій
[439]
від нього, прибіг до сво?х да й сміється. «Чого се ти смієшся?» — питаються 
його хлопці. «Ких, ких, ких! Оце обдурив москаля; кажуть, що москаля не 
обдуриш; я нащитав гало?к може сотні з дві, а сказав йому тільки двадцять!»





№472
[440]



Біжить мужик, а навстріч йому іде москаль; мужик і пита у москаля: «Москалю, 
москалю! Чи не находив ти торбинки
[441]
, а в торбинці виторопок
[442]
да дві паляниці?» — «Што?» — «Чи не находив ти торбинки, а в торбинці виторопок 
да дві паляниці?» — «Нет, я нашел мешок, а в мешке заяц да две ляпешки». — «Ні, 
— кає мужик, — се не моє».





№473
[443]



Москаль побачив, що у мужика на горищі
[444]
вісе сало, да тихесенько й поліз, щоб то, бач, його зняти. Зняв сало, да вмісці 
з салом як загуркотить
[445]
, бо стеля
[446]
була у хаті уже трухлява
[447]
. Ото він і впав у хату, а у хаті чоловік з жінкою да з дітками вечеряли
[448]
. Шо тут робити москалеві? Він зараз скочив на ноги да і пита у мужика: «А што, 
брат, не были ль здеся наши колядники
[449]
?» — «Ні, не було?». — «А коли не были, так прощай!» І з сим словом москаль 
вибіг з хати. «Оце лихо! — кає жінка чоловікові
[450]
, — мені здається, що у москаля було наше сало?» — «І то бач, — кає мужик, — а 
полізь лишень на горище да погляди». Полізла жінка, побачила, що нема сала, да 
й кає: «Нема, чоловіче!» — «Оле! Ну вже ж хоч москаль і вкрав сало, зато ж і 
сам страху набрався!»