| |
Накинув Грицько ко?ня арканом да й тягне на гору, а кінь тягне під гору; аркан
хоть і дуже кріпкий був, да порвавсь, а кінь сторч
[410]
головою покотивсь. Баче Грицько, що кінь перевертнем чеше, да й каже: «Оце
бісова скотина, яка сильна! Бач, новий аркан як перегорів!» А Никита і пита у
Грицька: «Яка ж скотина, чи та, що перевернулась, чи та, що сто?ть?»
№465
[411]
Продав мужик товар да пішов дьогтю купити, да увійшов в таку, бач, лавку, де
фиги-миги продають і всякі ласощі
[412]
. Ввійшо?в, поставив мазницю біля чобота да і дивиться. Купець його і пита:
«Чого се тобі надобно?» — «Я дивлюсь, — кає мужик, — що тутечки продається?»
Купець і розсердився на мужика да й закричав: «Дураки, дураки, дураки!» — «Оце
да й розход на них великий, — кає мужик, — оце ти тільки один і зоставсь!»
№466
[413]
«Дивись, тату
[414]
, від чо?го се: інший колосок, як поглянеш, так до землі і припада?, а інший як
стовбур
[415]
сто?ть?» — «Гай, гай! — кає батько, — бачу, що ти ще нерозумний, і того не
втелепав, з дуба виріс, а ума, бачу, не виніс! Ото котрий повний, то так до
землі і припада, а котрий пустий, то так до гори і дереться». — «От тепер же то
я, тату, й догадавсь — від чого се наш писар Іван Гургуня так до гори ніс
дере!»
№467
[416]
«Хто там до тебе при?здив учора, — питає пан у свого мужика, — шо ти до мене
прибігав за самоваром?» — «Да якійсь пан». — «Да який же, як його прозвище?» —
«Оце й забув. Такось як на птаха скидається; є птах такий». — «Сорочинський?» —
кає пан. «Ні». — «Гороб’євський?» — «І то ні!» — «Синицький?» — «Да ні. О, шоб
його! От на умі вертиться, да не згадаю...
[417]
Вербицький, Вербицький, пане! Насилу згадав». — «Ти же казав, що його прозвище
на птаха скидається?» — «Ге! Да шо, хіба птах на вербі і не сидить?»
№468
[418]
Приходе мужик до пана, ввійшо?в у горницю да й став, а у пана був попугай,
котрий тільки і умів казати: «Дурак мужик!» Мужик сто?ть у порога, а попугай
усе кає: «Дурак мужик!» А мужик усе йому кланяється, а далі і каже: «Звините,
ваше благородіє! Я думав, що ви птиця».
|
|
