, да й пішли додому. Ідучи дорогою, один хлопець кає: «А що, браця, трельнимо
[391]
з фузі?!» — «Коли трельнимо, то й трельнимо!» — «А хто буде триляти?» — питає 
один. «Да хто ж, — гукнули усі, — як не коваль, се вже звісно!» Ото коваль узяв 
фузію, усипав в не? жменю
[392]
маку да і хотів уже триляти. «Тривай
[393]
, тривай! — гукнули хлопці. — А ще ми не сипали маку». — «Ну, сипте і ви» — кає 
коваль. Хлопці повну фузію насипали маком да й кажуть: «От теперечки триляй, а 
ми з боків станемо да будемо дивитись
[394]
, як вона пальне»
[395]
. — «А куди триляти?» — питається коваль. «Да туди, на татарву», — гукнули 
хлопці. Коваль трельнув — і фузію упустив і сам упав, а після як очунявся
[396]
да поглядів, що вся у нього морда в пасоці
[397]
, а хлопці — де який без очій, а де який зовсім мертвий лежить, аж жах
[398]
його пройняв. А далі і кає: «Оце бісова фузія! Скільки тут людей побила! Чого ж 
вона наробила
[399]
у татарви?»





№462
[400]



«Прохоре! — кає Омелько. — А на шо оце у тебе висе рушниця
[401]
, хіба ти умієщ триляти?» — «От таке! — каже Прохір, — атож і не умію? Ластівку 
кулею
[402]
так і зчешу». — «Еге, а зіб’єш кулею у мене з голови шапку?» — «Зіб’ю». — «Ні, 
не зіб’єш!» — «Ні, зіб’ю». — «А шо?..» — «Кварту горілки». — «Добре!» Ото і 
пішли Прохір і Омелько у поле; сів Прохір на пні, а Омелько відміряв
[403]
п’ятнадцять ступенів да й ціле прямісенько в Прохорову кучму
[404]
, а Прохір тільки зна натягує шапку, шоб не збив ?? Омелько. Трельнув Омелько. 
Прохір як сніп покотився. «А шо, — кає Омелько сам собі, — не збив, пропала 
кварта горілки!» А далі як підійшов да побачив, шо Прохір зовсім умер, зняв з 
його кучму — аж куля наскрізь голову пробила. «Еге, — сказав сам собі, — оце я 
понизив!»





№463
[405]



Купив собі мужик нові шкапові чоботи, жінці накупив каблучків
[406]
, а дочці сережки. Прийшов празник, ото усі і понадівали сво? обновки. Мужик 
сів на покуття, виставив ногу і човга
[407]
, щоб то бачили його чоботи, і кає жінці: «А чому се у нас хата не метена?» 
Жінка виставила поперед себе руки, розтопирила пальці, щоб то бачили ?? 
каблучки, да й каже: «Чи я ж не казала!» А дочка замотала головою, так що 
сережки зателипались
[408]
, да кає: «Ото лихо, скількі ?? разів на день мести?».





№464
[409]