чоботи
[373]
, вимазав ?х добрим дьогтем і напився губернсько? горілки
[374]
всмак
[375]
, так що ледве
[376]
виліз з губерні?. Далі вже не міг іти, упав на шляху
[377]
да і заснув, а москалі шли да і зняли чоботи. На другий день уранці ?де мужик з 
того села, з якого був і Грицько. Ото він, бач — той, що ?хав, підходе до 
Грицька да і буде його: «Вставай, кажу, Грицько!» — «Да ще рано», — кає Грицько.
 «Да яке тобі рано?» — «Геть
[378]
, кажу тобі!» — кає Грицько, розсердившись. «Бач, ще й гнівається! Прийми хоч 
ноги з шляху, дай про?хати». Глянув Грицько на сво? ноги і баче, що нема чобіт, 
да і кає: «Се не мо?, мо? в чоботах!»





№459
[379]



«Що це з тобою робиться? — кає батько свому синові. — Чи у тебе лихоманка, чи 
що, що ти нічого і не ?си? Чи ?в ти сьогодні що?» — «Ні, — кає син, — мати 
уранці дала краюшку хліба, да черству, я хотів в ведро обмочити, да не влізла, 
дак я і сухую згриз; більш
[380]
ничого не ?в».





№460
[381]



Сів Охрім з своєю жінкою Солохою на великопісні запуски
[382]
запускати. Солоха чи що з’?ла, чи не з’?ла, а Охрім усе по?в, і печене, і 
варене, да ще он цілу макитру
[383]
гречаних вареників вм’яв
[384]
, і не здужа, сердега, вже встати з покуття да й кає жінці: «Солоха, Солоха! Ке
[385]
лишень сюда подушки». —

«На що тобі? Хіба на примосці місця мало?» — «Ох, лишечко ж мені!» — гвалтує 
Охрім. «Да що там таке з тобою?» — «Ох, голубочко ж моя Солоха! Скажи ж мені: 
чи усі миряне сьогодні ?ли вареники?» — «А як же, усі!» — «Про-о-пали ж 
теперічки усі миряне!»




№461
[386]



Зібралися з нашого села хлопці, може ?х там було із семеро або й більш. Да 
пішли в губернію на ярманок. Ходять собі по ярманку да й думають, щоб то 
губернське купити, да таке, щоб усім було в диковину. Аж зирк, москаль несе 
фузію
[387]
! «А що, браця, — кає коваль
[388]
, — чи не купимо фузію у москаля?» — «А що ж, — гукнули
[389]
хлопці, — коли куповать, то й купимо!» Ото й купили фузію, купили маку — се то 
бач, пороху купили і шроту
[390]