вінчаться». Дочка вп’ять пішла до матері на могилу плакать. «Чого ти вп’ять 
прийшла плакать?» — питає мати. «Як же мені не плакать, що плаття таке, як ти 
казала, справив батько та й кличе вп’ять вінчаться?» — «Так скажи ж, дочко, 
батькові: нехай справить тобі плаття таке, як зо?рі, і увесь прибір до плаття; 
та тогді, дочко, і повінчаєшся з ним». Піп справив дочці все, як вона сказала, 
та й каже знову: «Убирайся, дочко, підем вінчаться!» Дочка в третій раз пішла 
до матері на могилу, а мати й питає. «Чого ти, доню, вп’ять прийшла до мене 
плакать?» — «Як же мені не плакать, що батько справив все, що ти сказала, і 
вп’ять-таки хоче зо мною вінчаться». — «Так скажи ж батькові, — каже мати, — 
нехай він тобі справить кожух свинячий і до кожуха весь прибір, чоботи і 
платок». Батько вп’ять справив дочці і кожух і усе, що вона хотіла, да й каже, 
як і попе?реду: «Ну, дочко, убирайся, підем вінчаться!»

От дочка батькові і гово?рить: «Потривайте
[356]
, тату, піду за?раз уберусь», да й пішла із куклами убираться: сама убралась у 
свинячий кожух, а кукол трьох убрала у плаття, що ?й батько посправляв; а 
убравшись, прийшла на горо?д та й поставила трьох кукол коло се?бе, а сама 
посере?дині. От одна кукла й гово?рить: «Розступись, сира земле, щоб красна 
дівиця пішла у те?бе!» І друга? те саме гово?рить, і третя те саме; пішли вони 
під землю; ідуть, ідуть в інше царство, в інше государство, та й увійшли у ліс, 
а там сто?ть хатка на курячій ніжці. Вони думали, думали, що робить, та взяли 
та під хаткою й сіли; кукли собі сидять, а попівна стала золотом вишивать.

Коли ?де царенко і каже: «Здорова була! Сідай на віз зо мною». А вона каже: «Як 
же мені можна з вами сидіть, коли ви царенко, а я попівна і у свинячому кожусі».
 Дак він каже чоловікові: «Возьми, посади ??!» А той взяв да й посадив. По?хали 
вони і при?хали додо?му. Тут він ввів ?? у хату до своє? матері да й каже: 
«Мамо! Дозвольте мені на ?й жениться». А мати йому на те: «Як же тобі, сину, на 
?й жениться, що ти царенко, а вона попівна у свинячому кожушку!» — «Дак 
проженем же ??, мамо, під піч!»

Тогді була субота, а завтра неділя
[357]
; от він устав вранці да й каже чоловікові: «Давай лишень
[358]
кухоль!»
[359]
А вона вискочила із-під печі да й подала йому; но він тільки ударив ?? кухлем, 
сказавши: «Піди геть під піч, свиня!» Вона побігла да й сидить собі, а він 
по?хав до церкви. Як тільки він по?хав, вона попросилась у цариці да, 
прибравшись під піччю, і сама пішла до церкви; прийшла да й сто?ть собі на 
правому крилосі. Царенко, побачивши ??, підійшов да й питає: «Відкіля ти, 
голубко?» — «Я із-під Кухлева», — сказала попівна, і як тільки задзвонили на 
«Достойно» — вийшла з церкви да й побігла собі вп’ять під піч, знову надівши 
свинячий кожушок.


При?хав царенко з церкви да й каже матері: «Яку я, мамо, гарну панночку бачив у 
церкві! І спитав ??: відкіль вона? А вона сказала: з-під Кухлева». Сподобалась
[360]
царенкові панночка, по?хав неборак
[361]
шукать Кухлева; ?здив цілу неділю; вернувсь в суботу да й каже матері: «Не 
найшов панночки». А попівна сидить усе під піччю. Прийшла неділя, він встав 
вранці да й кличе чоловіка: «Дай лишень, — каже, — мені рушник!»
[362]
Попівна вибігла й подала йому рушник, но він ударив ?? рушником і прогнав від 
себе. Оп’ять по?хав він до церкви. Вона випросилась у цариці, наділа плаття 
таке, як місяць і сонце, пішла до церкви да й стала на правому крилосі. Царенко 
оп’ять підійшов до не?, питає знову: відкіль вона? «Із-під Рушниківки», — каже 
попівна. «Поміняємось, серце, кольцями!» — «Не треба, у мене сво?х багацько». 
Тільки задзвонили на «Достойно», вона побігла додому, роздяглась да й сидить 
під піччю.

При?хав із церкви царенко да вп’ять і каже матері: «Мамо, яку я гарну панночку 
бачив!» По?хав царенко знову шукать Рушниківку, довго ?здив, а не найшов 
нічо?го, і, вернувшись, розказав об сво?й недо?лі матері; а попівна слухає під 
піччю да сміється. Прийшла знову неділя, встав царенко вранці да й каже: «Ей, 
хлопче, подай гребінець!» Попівна вискочила із-під печі і подала гребінець 
йому; но він гребінцем тільки ударив ?? і, сказавши: «Піди геть, свиня!» — 
оп’ять прогнав під пічку. Як тільки після сього царенко по?хав до церкви, вона 
оп’ять випросилась у цариці і, надівши плаття таке, як зо?ри, пішла і собі до 
церкви і стала на правому крилосі. Царенко побачів і? і оп’ять спитав: відкіля 
вона? «Із-під Гребінцевки», — сказала попівна. «Поміняймось, серце, кольцями!» 
— «Поміняймось». І вони помінялись. Потім, як задзвонили на «достойно», попівна 
за?раз побігла додому; дивиться, а наймички у цариці вареники роблять; от вона 
і просить: «Дайте, — каже, — дівчата, і я зліплю вареничок». — «Добре, зліпи, 
коли єсть охота». Попівна вареник зліпила да і вліпила в його те кольце, що 
выміняла у царенка.