| |
нам, што ён жив, и абещали пабить
[569]
нас, кали мы скажем». Царь на тых сынов рассярдився, наказав их, як сам знав; а
после гуляли три свадьбы, и я там быв, мед-вино пив, в роте не было, а только
па бараде тякло.
Покатигорошек
№133
[570]
Був собі чоловік да жінка, а у них було два сина і дочка?. От батько посилае
синів орать
[571]
; вони кажуть: «А хто нам обідать принесе?» Батько каже: «Дівка». А дівка каже:
«Я дороги не знаю». От брати кажуть: «Як зійдеш на гору, так буде три дороги;
на которій дорозі стружки будут лежать, то ти по тій і йди». Змій бачить, що
два брата їдуть і все по дорозі стружки стружуть; він узяв стружки, позбирав,
да кида? по тій дорозі, що до його нори. Мати наварила обідать і дала дочці
нести. Вона вийшла на гору і пішла по тій дорозі, по которій стружки лежать;
дійшла до нори, а змій узяв її да в нору і кинув.
Брати ждали-ждали обіду да й випрягли воли; воли пустили пасти, а сами пішли
додому да й питають матери: «Де ж ваш, мамо, обід?» Мати каже: «Я ж давно вам з
дівкою послала». От вони до самого вечора її ждали: уранці всталі — її нема!
Брати кажуть: «Мабуть її той проклятущий змій узяв!» Вони одяглись
[572]
да й пішли сестри шукать. Ідуть да ідуть — коли чередник череду
[573]
пасе. Вони поздоровались; чередник питає: «Куди ви ідете?» Вони кажуть: «До
змія — сестри одіймати» — «Як хочете ви однять од змія сестру, то із’їжте у
мене самого більшого вола». Вони не захотіли да й пішли. Ідуть да ідуть — коли
пастух пасе овечки. Вони із ним поздоровались. Він їх питає: «Куди ві ідете?» —
«До змія — сестри одіймать» — «Коли хочете її однять, то із’їжте у мене самого
більшого барана». Вони не захотіли да й пішли.
Ідуть да ідуть — коли свинар пасе свині. Вони поздоровались. Він їх питає:
«Куди вы ідете?» — «До змія — сестри одіймать». — «Коли хочете її однять, то
із’їжте у мене самого більшого кабана». Вони не захотіли да й пішли. Ідуть да
ідуть — аж змій стоїть коло свого дому. Змій каже: «Здрастуйте! Чого вас сюди
бог заніс?» — «До тебе за сестрою». — «Коли хочете свою сестру узять, так
із’їжте дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів». Вони по
малесенькому кусочку із’їли да й більше не захотіли. Він їх узяв да під камень
підвернув.
Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки?; узяла відра да й пішла по? воду до
колодязя, набрала води да іде — коли горошина котиться по дорозі да й вско?чила
у відро, а вона і не бачила. Прийшла до?дому, виливає воду — коли дивиться:
горошина у відрі; вона узяла да й із’їла, і од тієї горошини уродився син. Дали
йому ім’я Покотигорошко; він росте не по часам, а по минутам. Посідали вечеряти,
Покотигорошко питає: «Чи у вас, мамо, були іще діти?» — «Було у мене двоє
синів і одна дочка?». — «А де ж вони?» — «Змій украв дочку, так сини пішли її
шукать; да нема ні синів, ні дочки».
Він повечеряв, обувся і одівся. «Піду ж і я тепер за ними». Просить коваля:
«Ізроби мені велику булаву». Коваль ізробив йому булаву; Покотигорошко узяв
булаву, заплатив да й пішов. Іде да іде — коли пасе чередник череду. Він із ним
поздоровались; чередник його питає: «Куди ти ідеш?» — «Іду до змія — сестри
одіймать». — «Із’їж у мене самого більшого вола, так одіймеш!» Він із’їв,
подяковав да и пішов. Іде да іде — коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із
ним поздоровались; пастух його питає: «Куди ти ідеш?» Він каже: «До змія —
сестри одіймать». — «Із’їж у мене самого більшого барана, так одіймеш!» Він
із’їв, подяковав да й пішов. Іде да іде — коли свинар пасе свині. Покотигорошко
із ним поздоровались; свинар його питає: «Куди ти ідеш?» — «До змія — сестри
одіймать». — «Із’їж у мене самого більшого кабана, так одіймеш!» Він из’їв,
подяковав да й пішов.
Іде да іде — аж стоїть дом змія, і сестра бере коло колодязя воду: «Здрастуй,
сестра!» — каже Покотигорошко. Вона йому: «Який ти мені брат?» Він каже:
«Побачиш, який я тобі брат!» От виходить змій: «А, здрастуй!» — каже.
«Здрастуй!» Змій його питає: «Чого ты прийшов?» — «За сестрою да за браттями».
— «Із’їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів». Він узяв,
|
|
