| |
Сказки из примечаний Афанасьева
Тексты № 554—579 в Примечаниях Афанасьева (изд. 1-е, вып. 1, 2, 3; изд. 2-е, кн.
IV) перепечатаны им из различных изданий, которые указаны в примечаниях к
номеру каждой сказки.
Казка про козла и барана
№554
[597]
Був собі чоловік та жінка; мали вони козла й барана. «Ох, жінко! — каже чоловік.
— Проженемо
[598]
ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб ?дять. А вбирайсь,
козел і баран, собі з богом, шоб ви не були у мене і в дворі!» Пошили вони собі
торбу, та й пішли. Ідуть та ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран
дужий, та не сміливий, а козел сміливий, та не дужий. «Бери, баране, голову, бо
ти дужий». — «Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий». Узяли вдвох і вкинули в
торбу. Ідуть та ідуть — коли горить вогонь. «Ходимо й ми туди! Там переночуємо,
щоб нас вовки не з’?ли». Приходять туда, аж то вовки кашу варять: «А, здорові,
молодці!» — «А, драстуйте, братці, драстуйте, ще каша не кипить, мясо буде з
вас». От тут баран уже злякавсь
[599]
, а козел давно уж злякавсь. Козел і одумавсь: «А подай лишень
[600]
, баране, отую вовчу голову!» От баран і приніс. «Та не цю, а подай більшу!» —
каже козел. Баран знов цупить
[601]
ту ж саму. «Та подай ще більшу!»
От тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як би відціля удрати.
«Славная, братці, кумпанія і каша гарна кипить, та нічим долить; піду я по?
воду». Як пішов вовк по? воду: «Хай вам абищо з вашою кумпанією!» Як зачав
другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі видтіля удрати: «Е,
вражий син! Пішов та й сидить, нічим каши долить. Ось візьму я ломаку та
прижену його, як собаку!» Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів,
сидів: «Ось піду лишень я, так я ?х прижену!» Як побіг, так і той рад, що втік.
«Ох, нум
[602]
, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашку по?сти та з куреня убраться!» От
як одумавсь вовк: «Е, щоб нам тро?м та козла і барана бояться! Ось ходім ми ?х
по?мо, вражих синів». Прийшли, аж ті? добре шатались, уже з куреня убрались; як
побігли, та й на дуба зібрались. Стали вовки думати-гадати, як би козла та
барана нагнати. Як стали йти, і найшли ?х на дубі. Козел сміліший, ізліз на
самий верх, а баран не сміливий — так нижче. «Ох, лягай, — кажуть вовки
ковтуноватому
[603]
вовкові, — ти старший! Та й ворожи, чи не побачимо ?х». Як ліг вовк до-гори і
зачав ворожити. Баран сидить на гіллі
[604]
та так дрижить: як упаде, та на вовка. Козел сміливий не став зівати, а як
закричить: «Подай мені ворожбита!» Вовки як схватились та насилу відтіля
убрались.
Казка про кравця и Вовка
№555
[605]
Як був у попа кравець
[606]
і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав біг корму. Він
зліз на гору да й просе бога: «Дай, господи, ?сти, а то вмру!» — «Ох, іди ж, —
каже, — вовче! Шо нападеш попове, то й ?сти тобі готове». От іде вовк — ходе
кобила: «Здорова була, кобило, а чия ти єсть?» — «Ох, вовче, я попова». — «Ти ж
|
|