Сказки из примечаний Афанасьева


Тексты № 554—579 в Примечаниях Афанасьева (изд. 1-е, вып. 1, 2, 3; изд. 2-е, кн.
 IV) перепечатаны им из различных изданий, которые указаны в примечаниях к 
номеру каждой сказки.



Казка про козла и барана


№554
[597]


Був собі чоловік та жінка; мали вони козла й барана. «Ох, жінко! — каже чоловік.
 — Проженемо
[598]
ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб ?дять. А вбирайсь, 
козел і баран, собі з богом, шоб ви не були у мене і в дворі!» Пошили вони собі 
торбу, та й пішли. Ідуть та ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран 
дужий, та не сміливий, а козел сміливий, та не дужий. «Бери, баране, голову, бо 
ти дужий». — «Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий». Узяли вдвох і вкинули в 
торбу. Ідуть та ідуть — коли горить вогонь. «Ходимо й ми туди! Там переночуємо, 
щоб нас вовки не з’?ли». Приходять туда, аж то вовки кашу варять: «А, здорові, 
молодці!» — «А, драстуйте, братці, драстуйте, ще каша не кипить, мясо буде з 
вас». От тут баран уже злякавсь
[599]
, а козел давно уж злякавсь. Козел і одумавсь: «А подай лишень
[600]
, баране, отую вовчу голову!» От баран і приніс. «Та не цю, а подай більшу!» — 
каже козел. Баран знов цупить
[601]
ту ж саму. «Та подай ще більшу!»


От тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як би відціля удрати. 
«Славная, братці, кумпанія і каша гарна кипить, та нічим долить; піду я по? 
воду». Як пішов вовк по? воду: «Хай вам абищо з вашою кумпанією!» Як зачав 
другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі видтіля удрати: «Е, 
вражий син! Пішов та й сидить, нічим каши долить. Ось візьму я ломаку та 
прижену його, як собаку!» Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів, 
сидів: «Ось піду лишень я, так я ?х прижену!» Як побіг, так і той рад, що втік. 
«Ох, нум
[602]
, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашку по?сти та з куреня убраться!» От 
як одумавсь вовк: «Е, щоб нам тро?м та козла і барана бояться! Ось ходім ми ?х 
по?мо, вражих синів». Прийшли, аж ті? добре шатались, уже з куреня убрались; як 
побігли, та й на дуба зібрались. Стали вовки думати-гадати, як би козла та 
барана нагнати. Як стали йти, і найшли ?х на дубі. Козел сміліший, ізліз на 
самий верх, а баран не сміливий — так нижче. «Ох, лягай, — кажуть вовки 
ковтуноватому
[603]
вовкові, — ти старший! Та й ворожи, чи не побачимо ?х». Як ліг вовк до-гори і 
зачав ворожити. Баран сидить на гіллі
[604]
та так дрижить: як упаде, та на вовка. Козел сміливий не став зівати, а як 
закричить: «Подай мені ворожбита!» Вовки як схватились та насилу відтіля 
убрались.




Казка про кравця и Вовка


№555
[605]


Як був у попа кравець
[606]
і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав біг корму. Він 
зліз на гору да й просе бога: «Дай, господи, ?сти, а то вмру!» — «Ох, іди ж, — 
каже, — вовче! Шо нападеш попове, то й ?сти тобі готове». От іде вовк — ходе 
кобила: «Здорова була, кобило, а чия ти єсть?» — «Ох, вовче, я попова». — «Ти ж