бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за 
коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Проміняй мені вола за самого 
луччого барана».
Він проміняв, узяв барана і пішов; іде да іде — коли свинар пасе свині. От 
поздраствовались. Той свинар його питає: «Де ти, діду, був?» — «У бога». — «Що 
тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — 
«Проміняв за коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Де ж той віл?» 
— «Проміняв за барана». — «Проміняй мені барана за самого луччого кабана».
Він проміняв, подяковав да й пішов; іде да іде... Прийшов у город, дивиться — 
коли на базарі чоловік продає шила. От вони поздраствовались. Той чоловік його 
питає: «Де ти, діду, був?» Він каже: «У бога». — «Що тобі бог дав?» — «Золоті 
постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «Де ж той 
кінь?» — «Проміняв за вола». — «Де ж той віл?» — «Проміняв за барана». — «Де ж 
той баран?» — «Проміняв за кабана». — «Проміняй мені кабана за шило».
Він узяв шило, подяковав да и пішов; іде да іде — коли коробейник наустрічу. От 
вони поздраствовались. Той його питає: «Де ти, діду, був?» — «У бога». — «Що 
тобі бог дав?» — «Золоті постольці, серебряні волока». — «Де ж вони?» — 
«Проміняв за коня». — «Де ж той кінь?» — «Проміняв за вола». — «Де ж той віл?» 
— «Проміняв за барана». — «Де ж той баран?» — «Проміняв за кабана». — «Де ж той 
кабан?» — «Проміняв за шило». — «Проміняй мені шило за іголку».
Дід проміняв і пішов додому; став перелазить через тин да й загубив іголку. 
Баба вибіжала із хати: «Я без тебе трохи не пропала! Де ти, мій дідусю, був?» — 
«У бога». — «Що тобі, старенький, бог дав?» — «Дав мені золоті постольці, 
серебряні волока». — «А де ж вони?» — «Проміняв за коня». — «А де ж, дідусю, 
коник?» — «Проміняв за волика». — «А де ж, дідусю, волик?» — «Проміняв за 
барана». — «А де ж, дідусю, баран?» — «Проміняв за кабана». — «А де ж, дідусю, 
кабан?» — «Проміняв за шило?» — «А де ж, дідусю, шило?» — «Проміняв за іголку; 
тобі, старенька, хотів гостинця принести, да став лізти через тин да й загубив».
 — «Я рада, що ти сам пришов!». Обнялись, поціловались і пішли в хату.




Сказка про братьев Фому и Ерему




№410
[239]




Ах, да Ерема да Фома были два братейка:
Они волосом однаки и умом равны,
У них бороды, как бороды, и усы, как усы.
Вот задумали братаны в божью церковь идти;
В божью церковь идти, богу молиться.
Вот Ерема зашел в церковь, а Фома в алтарь,
Вот Ерема взял книгу, а Фома псалтырь;
Ох, Ерема-то запел, а Фома заговорил.
То заслышали попы со высокия горы,
Попы грамотные, люди надобные...
Вот Ерему взяли в шею, а Фому в толчки.


Ерема-то из двери, а Фома из окна.
Ох, Ерема пошел в ельник, а Фома в сосняк;
Они оба испугались, оба вместе соходились.
Вот задумали братаны серых зайков промышлять,
Серых зайков, побегошков: ничего не нашли!
Вот пошли они, братаны, по крутому бережку,
По крутому бережку, по желтому по песку.


Вот увидели братаны, что две уточки плывут;
Одна уточка белешенька, а другая-то что снег.
Ох, Ерема схватил палку, а Фома косарь:
Как Ерема недокинул, Фома через перекинул.
Вот задумали братаны себе рыбу промышлять,
Себе рыбу промышлять, красну семужку.
Ох, Ерема сел да в лодку, а Фома в ботню:

У них лодка без набоев
[240]
и ботня? безо дна.

Они три года тонули — не могли потонуть,
Их три черта давили — не могли задавить!